кіно в освіті (частина II)

     Холлі Блекфорд Як читати фільм: базові навички

Фільми можна читати як тексти. Кіне­матографічні образи можна прочиту­вати так само, як ми прочитуємо об­рази в тексті. Подумайте над тим, як візуальні чи аудіальні засоби втілю­ють, змінюють чи критикують тексту­альні висловлювання. І рекомендую переглядати екранізації тих самих книг різними режисерами, це дозволяє спостерігти абсолютно різні підхо­ди до одного й того ж тексту.

Отже, кіно – найстарша форма екранної культури, де чільне місце належить рухомому образові. Кіно вважають однією з важливих форм мистецтва, джерелом популяр­них розваг і потужним методом впливу на громадян. Кіно як засіб візуальної комунікації безпосередньо пов’язане зі здатністю його мови створювати ілюзію реальності. Кіно- дійсність так само сильно впливає на чуттєвість людини, як і власне дійсність. Кіно не має універсальної одиниці мови й універсальних трактувань. На кожен кінообраз впливає дуже багато чинників, прочитання яких щоразу індивідуальне й особистністне для кожного глядача. Кіно-текст – інформаційне повідомлення, викладене в будь-якому виді чи жанрі кінематографа (ігровому, неігровому чи анімаційному), можна «прочитати», як і друковані тексти, за умови розуміння елементів кінограматики, а саме – жанру, роботи камери, монтажу, освітлення, кольору, мізансцени.

Переглядаючи фільм, варто завжди пам’ятати, що це вигадана і створена історія думок, почуттів і вчинків вигаданих особистостей. Одна з прикметних рис масово­го комерційного кіно – стандартизація, повторюваність певних зразків-«кліше».

Кіно репрезентує, притаманне для певного суспіль­ства уявне ставлення до реальних умов існування і водночас бере активну участь у виробництві таких «уявних ставлень»: тобто створює певну картину дійсності й так пропонує нам певний спосіб розуміння та пояснення власних умов існування. Важливо розуміти, що саме ці уявні ставлення-модулі дуже часто визначають «матеріальні на­станови», а отже, вашу власну життєву практику.